Благодійність
Робимо добро та
залучаємо до цього інших
Благодійність
Робимо добро та
залучаємо до цього інших
Робота ортопеда-травматолога, як і кожного лікаря, полягає в тому, щоб допомогти пацієнту усунути проблему – захворювання чи травму, з якою він звертається, яка його турбує, завдає болю.
До сфери ортопедії-травматології належить усе, що пов’язане з опорно-руховим апаратом.
Найчастіше пацієнта до нас приводить біль. Звернутися на консультацію, пройти огляд в ортопеда-травматолога необхідно тоді, коли дошкуляє біль у суглобах, відчувається порушення рухової функції, виникає відчуття скутості.
Ортопедія – це радше планова допомога. Ортопеди-травматологи займаються вродженими або набутими вадами, деформаціями кістково-суглобової системи, захворюваннями чи наслідками травм. Зазвичай пацієнт знає про свою недугу, тривалий час лікує її. А що стосується травматології, то це завжди гострий стан, коли людина, вийшовши з дому, потрапляє в ту чи ту непередбачувану ситуацію.
Зазвичай прийом триває близько пів години і має такі основні етапи: знайомство, збір анамнезу, розпитування пацієнта, що його турбує, де болить і як довго. Після цього починається огляд і визначення ортопедичного статусу. Якщо є потреба, лікар дає скерування на додаткове обстеження, ставить діагноз і аж тоді призначає лікування – консервативне чи оперативне.
У галузі ортопедії й травматології переважають рентгенологічні обстеження, УЗД, МРТ. Це основні базові діагностичні дослідження. Крім того, для диференціації діагнозу необхідні загальні лабораторні дослідження.
Два види лікування – консервативне й оперативне. Якщо мовиться про раннє звертання до лікаря, коли є певні симптоми, але не надто виражені, то лікування та початкових стадіях захворювання буде легшим і швидшим. Коли ж мовиться про складні випадки, як-от захворювання великих суглобів, коксартроз (ураження кульшового суглоба), гонартроз (ураження колінного суглоба), то застосовують оперативне лікування.
Скажу кілька слів про ендопротезування суглобів, яким ми також займаємося. Це великий напрям роботи, якого потребує чимала кількість пацієнтів. Після ендопротезування людина може відновити рухову активність без болю та постійного вживання медикаментів.
Ендопротезування суглобів, або ж артропластика, є методом лікування при захворюваннях суглобів. Якщо взяти, для прикладу, кульшовий суглоб, то причиною його захворювання є дисплазія, у тому числі вроджена, коксартроз, асептичний некроз головки стегнової кістки.
Це, по суті, заміна шарніра кульшового або колінного суглоба, коли видаляють уражену ділянку і вставляють штучно створений компонент (їх є велика кількість, різних виробників).
Альтернативи ендопротезуванню на важких стадіях захворювання немає. Наразі це єдиний метод, який дозволяє відновити рухову активність пацієнта і зменшити больові відчуття.
Так, бо це механічна складова, яка має свій ресурс. Тривалість роботи штучного суглоба обмежена і залежить від багатьох чинників: віку, ваги пацієнта, його активності та самої проблеми, яка привела до ендопротезування. Заміну треба робити переважно через 15-20 років.
Робити ендопротезування можна в будь-якому віці, якщо є потреба. Але так, хвороби ці справді помолодшали. У молодих людей працездатного віку однією з головних проблем, через які конче треба застосовувати артропластику, є пережитий коронавірус. Він має здатність уражати судини, які живлять головку стегнової кістки, і через це виникає асептичний некроз головки.
Усе залежить від важкості. Якщо це легкі ушкодження, як-от розтягнення зв’язок, то реабілітація триває від кількох днів до кількох тижнів. Після важких травм цей час суттєво збільшується – від кількох місяців до року, допоки пацієнт повністю не відновиться.
Такий напрям реабілітації, як лікувальна фізкультура, є важливою складовою одужання ортопедичних пацієнтів. Без неї позитивного результату отримати годі. Звісно, спочатку треба займатися з інструктором чи реабілітологом, який розробить комплекс вправ і занять після операції, дасть рекомендації щодо їх виконання. Коли пацієнт здобуде певні навички, то продовжити лікувальну фізкультуру зможе вдома.
Їх можна поділити на три групи. Перша – молоді й активні, які займаються спортом і відчувають біль після фізичного навантаження, але не мають вираженої травми. Друга – люди старшого віку, які мають виражені зміни, певний «стаж» захворювання, які вже лікувалися і знову шукають допомоги. Третя група – люди з пережитими травмами, які з часом через дефіцит активності відчувають обмеження в русі та потребують ортопедичної корекції.
Перше, що потрібно зробити, це знерухомити уражену ділянку будь-якими засобами, що є напохваті, зафіксувати її та за можливості прикласти щось холодне. Друге – пересвідчитися, що ви в безпеці, що немає ще якихось чинників, які можуть завдати шкоди: слизька дорога, буревій, небезпечні будівлі тощо. Відтак намагатися покликати когось на допомогу.
Деформацію можна побачити візуально – там, де не повинно бути рухомості, вона є, тобто патологічна. Також може бути виражений набряк на місці ушкодження і втрата функції: людина не може зробити кроку чи стати на ногу, підняти руку через сильний біль.
У принципі, хрускіт у суглобах ні про що не свідчить і не є ознакою захворювання. Він може виникати при зневодненні організму, надмірних фізичних навантаженнях тощо. Але якщо цей хрускіт супроводжується болем, варто звернутися до ортопеда-травматолога.
Щодо болю в коліні чи інших ділянках кінцівок, особливо тривалому, треба йти до спеціаліста негайно.
Ходити на підборах можна, але недовго і не щодень. Постійне носіння такого взуття часто призводить до зміни навантаження на гомілково-ступневі суглоби, внаслідок чого виникає ймовірність їх травмування.
Також постійне або часте ходіння на підборах чи у вузькому взутті спричиняє вальгусну деформацію великого пальця – утворення «кісточки», гулі біля нього.
Від травм ніхто не застрахований. Раджу просто бути обережним, усвідомлювати, що робиш, із якою метою, на які ризики наражаєшся і до чого це може призвести. Тільки так можна знизити ймовірність травмування.
Так, травмуватися справді можна на рівному місці. Але не кожна травма є переломом кісткової тканини, переважно забоєм м’яких тканин чи гемартрозом (крововилив у порожнину суглоба).
Без сумніву, щільність кісткової тканини прямо впливає на міцність кісток, але це фізіологічний процес. У певному віці організм потребує додаткових вітамінів і мінералів, у тому числі кальцію, щоби кісткова тканина була в належному стані.
Якщо звернутися запізно, можуть виникнути ускладнення: обмеження в русі, скутість, виражена або щораз сильніша деформація з переходом у незворотну стадію. Консервативні методи лікування в такому випадку не допоможуть – тільки хірургічна корекція, тобто операція. Тож краще піти до лікаря при перших симптомах, на початковій стадії, коли ще можна обійтися консультацією, рекомендацією і швидше одужати.
Ольга Шведа
Фото Івана Станіславського/Твоє місто